Сергій Панченко @Recenzbook

історія, якщо її розібрати й проаналізувати, введена сюди не просто так — за нею стоїть серйозне соціальне, політичне або філософське питання. Мені сподобалася і впевнений, що книга буде цікавою для читачів будь-якого віку

#читаємоБогдан «Аліса в Задзеркаллі», як і попередня книга Керролла, вразила мене глибиною, насиченістю прихованими підтекстами та філософськими сенсами. Цього разу Алісі наснився світ Задзеркалля, де вона починає гру білим пішаком на шахівниці (життя). Щоб перетворитися на

уособив себе. Маючи досвід з першою частиною, цього разу я не поспішав. Я смакував кожен розділ і намагався максимально проаналізувати все, що хотів сказати Керролл. За фасадом дитячої казки з абсурдними ситуаціями та дивними персонажами ховається значно більше. Майже кожна

королеву (подорослішати) їй потрібно дійти до восьмої горизонталі. Під час цієї мандрівки дівчинка зустрічає різних персонажів: Білу й Чорну Королеву, Чорного Короля, Крутя й Вертя, Гоголя-Моголя та балакучі квіти. В одному з епізодів з'являється навіть Білий Лицар, у якому автор

все, що може зацікавити любителів фантастики: міжзоряні мандри, технології відродження мертвих та іншопланетні раси. При цьому роман глибоко просякнутий філософськими роздумами про життя, його минучість і смерть, яка настигає всіх.

#читаємоБогдан Мені ця книга дуже сподобалася. Я вже звик, що твори Желязни, попри свій невеликий обсяг, читаються досить важко і насичені філософськими думками, які ще потрібно роздивитися між рядків. Автор мінімумом слів створює неймовірні фантастичні світи майбутнього та

померли. Щоб у усьому розібратися, він вирушає зі власноруч створеної планети, де живе сам, до інших світів на двобій зі своїм найлютішим ворогом. Згодом виявляється, що їхня противостояння — це значно давніша сутичка двох божеств, силу одного з яких він у собі носить. Тут є

вигадує позаземні цивілізації з унікальною культурою. Коли читаєш, усе це оживає в уяві. Головний герой тут є планетодизайнером з майже божественними можливостями створювати нові світи. Історія закручується як детектив, коли він отримує світлини знайомих людей, які вже давно

я її невеликими порціями. Подій та розповідей тут дуже багато: прочитавши один розділ, де описано кілька містечок і випадків, я робив перерву, бо далі інформація вже погано сприймалася. Загалом це чудова книга для легкого, неспішного читання — з гумором та життєвими істинами.

#читаємоБогдан Це легка та цікава оповідь про подорож трьох друзів (і звичайно одного собаки) на човні по Темзі від Кінгстона до Оксфорда. Сама їхня мандрівка мною сприймалася другорядною та не дуже цілісною, адже її постійно переривають спогади, кумедні випадки з життя героїв та

Англії я знаю небагато, тож згадані історичні персонажі мені майже нічого не казали. Назви більшості містечок я теж почув уперше і мені було важко в них орієнтуватися, тому я просто зосередився на самій мандрівці та веселих історійках. Книга мені в цілому сподобалася, але читав

їхніх знайомих, а також описи населених пунктів і екскурси в історію. Часом це вигадані небилиці, але багато історій досить життєві. Я не раз ловив себе на думці, що подібні ситуації легко можна почути і в реальному житті, адже люди схильні вигадувати чи перебільшувати. З історії

Це явно наштовхує на думку про продовження. Сподіваюсь, друга частина скоро вийде, бо вже хочеться дізнатись, що буде далі.

#читаємоБогдан Це роман у жанрі кіберпанк від українського автора. Я не так багато читав у цьому жанрі, але книга досить-таки сподобалася. Події розвивались динамічно і не змушували занудитися. Автор повністю розкрив світ 23 сторіччя, який постав після великої війни між Ордою і

таке вже й ідеальне. Він виявляє темну сторону системи і стає вигнанцем-бунтарем. Розділи з переслідуваннями, де йому доводиться втікати й боротися, мені сподобалися найбільше. Кінцівка теж хороша, але фінал залишився відкритим, без чіткого логічного завершення.

Альянсом. На руїнах побудували утопічне суспільство, де люди не турбуються про фізичну працю, а живуть у своє задоволення. По досягненню 16 років кожен отримує робота-андроїда, який стає і слугою, і компаньйоном. Головний герой у певний момент починає підозрювати, що це життя не

закоханість. Автор чудово зіграв на контрасті: спогади дихають літом, хоча сам старий проживає їх уже на схилі віку — пізньою осінню. Мені подобаються такі історії про ностальгію за минулим. Єдине в самому кінці забракло якоїсь сильнішої, більш емоційної крапки.

#читаємоБогдан Трунн у свої 67 років оселяється у будинку в глушині. Він веде самотнє неспішне життя, але подумки постійно повертається в підліткові роки. Найбільше йому запам'яталися два літні місяці, коли він п'ятнадцятирічним приїхав із батьком у таке ж село біля річки. Саме

дізнався про воєнні роки та роль батька в ній. Книга зачепила своїм літнім настроєм та темою дорослішання. Він стикається з тим, що батько не обов'язково є тією людиною, яка завжди говорить тільки правду, що ідеальна сім'я насправді може розпастися, і водночас пізнає свою першу

тоді хлопець уперше стикнувся з дорослою реальністю: загибеллю молодшого брата свого друга через залишену заряджену рушницю. Того ж літа він помітив батькову зраду матері до іншої жінки, і передчував, що це неминуче змінить їхні життя. А з розповідей батькового товариша він