motanka @count380

Готовим машину скорой помощи MAN TGE Ambulanssi 4x4 к отправке в Украину. Отогнали ее к хлопцам на автосервис, там они ее приняли, обслужили, приподняли - клиренс увеличили существенно, теперь легкое бездорожье, лес и трава не страшны, протестировали - норм аппарат. Сейчас еще резину побрутальнее поставим и вообще будет красота. Монобанка. Посилання на банку: send.monobank.ua/jar/APjVMiBvBa Номер картки банки 5375 4112 0491 8994 Для удобства копирования. 5375411204918994 PayPal paypal.com/donate/?hosted… Банковский перевод: Кому: MTÜ SAB UA Reg.№: 80610178 Адрес получателя: Estonia, Tallinn, 13620, Punane 15 Наименование Банка: Coop Pank AS Номер счета: EE584204278623498908 SWIFT kood/BIC: EKRDEE22 IBAN: EE584204278623498908 Пояснение платежа: Abi SAB UA Расшар крайне категорически приветствуется Спасибо.

Вісті Петриківщини З глибоким сумом повідомляємо: після довгих місяців болісного очікування підтверджено ДНК-збіг - встановлено загибель Захисника України солдата Кирпи Максима Сергійовича. Понад рік близькі, друзі та вся громада жили надією. На жаль, вона змінилася гірким болем непоправної втрати. Максим народився 26 вересня 2001 року у місті Дніпро. Його життєвий шлях був непростим. У дитинстві він залишився сиротою. Справжній дім, турботу й родинне тепло знайшов у селі Хутірське під дбайливим крилом опікуна Олени Овчарової. Навчався у місцевій школі, де його пам’ятають щирим, порядним, ввічливим юнаком із добрим серцем. Дисциплінований, відповідальний, із чіткою життєвою позицією, він завжди викликав повагу людей. Здобув професію слюсар-ремонтник, тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва, водій автотранспортних засобів у професійно-технічному училищі №79. Коли Україна покликала своїх синів до боротьби, Максим без вагань у 2024 році підписав контракт та став на захист Батьківщини. Гідно ніс службу у складі 23-ї окремої механізованої бригади на посаді водія-електрика радіорелейної станції взводу зв'язку роти зв’язку командного пункту польового вузла зв’язку. Вірний присязі, побратимам і Україні - він мужньо виконував свій військовий обов’язок. У бойовій обстановці 28 квітня 2025 року поблизу населеного пункту Розлив, що на Донецькому напрямку, Максим зник безвісти. Довгі місяці громада чекала бодай на звістку. Болісна невідомість тривала до сьогодні… На жаль, війна забрала ще одного відданого сина України. Петриківська громада схиляє голови у скорботі та розділяє невимовний біль із близькими, друзями, побратимами та всіма, хто знав Максима. Щирі співчуття всім, хто любив і чекав Максима… Назавжди 23...

We are here, dear Kyiv. You have become a second home to us, and we can't help but love you. We believe in your future and are proud to stand by your side. Yours unwaveringly, 🇩🇪 Embassy of Germany @GermanyinUA 🇫🇷 Embassy of France @FranceenUkraine 🇬🇧 British Embassy Kyiv

Офіційно: Луганщина відтепер під контролем дронів Третього армійського корпусу! Бійці батальйону безпілотних систем Третьої штурмової завдали ударів по логістиці окупантів на тимчасово окупованій Луганщині, діставшись до самого КПП «Ізварине» — це понад 205 км углиб території, контрольованої ворогом. Під час операції пілоти ББС уразили бронетехніку та склади боєприпасів противника. «У відповідь на заяви ворога про повне захоплення Луганської області оголошуємо операцію з контролю логістичних маршрутів на Луганщині та Східній Слобожанщині. Луганськ, Старобільськ, Алчевськ, Брянка, Кадіївка — тепер перебувають під контролем БПЛА Третього армійського корпусу», — заявив командир корпусу, бригадний генерал Андрій Білецький. Успішну технологічну операцію спланував і очолив друг Схід — командир взводу ударних БПЛА, уродженець Луганщини. У 2022 році він десантувався в оточений Маріуполь, а після завершення його оборони самотужки вийшов на підконтрольну територію, за що отримав звання Героя України.

Квартал - це дніщє моральних покидьків. Крапка.

Вітаю панове! Отак бац - і тобі вже на рік більше! Одів вишиванку що вислала дружина - бо то єдине що додає близкості на відстані в 1000+ км! У мене сьогодні два свята: 1. Днюха. 2. 50-та, ювілейна ціль збита моїм екіпажем! - 1 підорська залупа! Чергова! 👇

Згадаймо... Він став Героєм України у 21 рік… ВІТАЛІЙ КОВАЛЬ народився 30 травня 2001 року у селі Ісківці Лубенського району. Змалечку мріяв стати військовим. Після закінчення 9 класу вступив до Кременчуцького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. А потім було навчання в Національній академії Нацгвардії України у Харкові. Саме там, під час навчання, його й застала повномасштабна війна з рф. Уже в перший день вторгнення його разом з побратимами направили до Чугуєва для захисту міста від ворога. У березні 2022 року в Академії відбувся достроковий випуск, Віталій Коваль отримав офіцерське звання та був призначений командиром взводу у військовій частині НГУ в Ужгороді. Проте він рвався на фронт, бо хотів захищати Україну. Подавав рапорти з проханням переведення у бойову частину. У червні він вже бере участь у бойових діях на Харківщині у складі 2-го батальйону оперативного призначення військової частини 3017 НГУ. Своєю відвагою молодий лейтенант з перших днів служби здобув повагу у новому військовому колективі. Хоч і був молодшим за побратимів, проте 21-річний нацгвардієць отримав від них шанобливий позивний «Орел». З листопада 2022 року рота Віталія Коваля бере участь у боях під Бахмутом. Саме там він загинув у запеклому бою 6-го січня 2023 року. Під час масованого мінометного обстрілу позицій один із його підлеглих отримав важке поранення, і Віталій кинувся рятувати побратима. Під час його перенесення до бліндажа поруч розірвалася російська міна… «У моїй пам’яті спливає його завжди спокійне обличчя, чудові блакитні очі, сповнені задумів. Віталій завжди виконував свої обіцянки, це було для нього святе – дотриматися слова. Лейтенант Коваль був чоловіком дуже серйозним, серйозним не по роках. Герой свого народу, приклад стійкості та вірності своїм принципам, справжній офіцер. З великим жалем говорю про нього в минулому, але саме таким мій чоловік залишиться назавжди в моїй пам’яті та моєму серці», – написала дружина Світлана. Сьогодні й назавжди 21. Шана. Честь!

Світовий порядок, який існував десятиліттями, трансформується і Чорне море більше не може залишатися "сірою зоною" без дієвої стратегії НАТО та ЄС. Після того, як Україна фактично нівелювала роль Чорноморського флоту РФ, загроза нікуди не зникла. Москва, без сумніву, буде намагатися відновити домінування у Чорному морі через військову силу, політичний вплив і контроль над морською логістикою. Тож Азово-Чорноморський регіон, як і Європа загалом, потребують нових безпекових відповідей. І ці відповіді неможливі без України. Детальніше у статті interfax.com.ua/news/blog/1172…

@Lex_Havryliuk Яка ж ти їбана мразота, себе спали краще

Якщо говорити про всі тридцять п'ять років незалежності України, то за цей час було багато хорошого, поганого, а подекуди жахливого. Третина з них — війна з росією в тій чи іншій формі. Ми пройшли цей шлях і ми досі тут. Дванадцять років війни з однією з найбільших держав світу. З цим божевільним диктатором путіним, який розповідав усьому світу, що російська армія — друга на планеті. Як Україна теоретично могла вижити? Сьогодні я можу сказати: Україна має найсильнішу армію в Європі. Уже ні в кого немає сумнівів щодо цього. І все це — завдяки українському народу, завдяки Збройним Силам України. Україна вже не пострадянська територія, це вже не колишній Радянський Союз. Україна офіційно є кандидатом на вступ до ЄС. І в мене є мрія, що Україна стане кандидатом і на членство в НАТО, бо неможливо забезпечити стабільну безпеку на континенті, доки найсильніша армія не стане частиною цієї безпекової організації. Я не маю жодних сумнівів: усі українці вже подумки сказали росії «прощавай». Ми вже не повернемося до російської імперії. З поганого — це, звичайно, війна. І тут називаймо речі своїми іменами: ми маємо зробити все можливе й навіть надможливе, щоб зупинити цю війну. Не за три роки. Не наступного березня. Саме зараз. А для цього ми повинні мати план, бути зосередженими, рішучими і мати партнерів. А що жахливого й потворного? Потворне — це путін. Ми маємо зупинити путінську росію. Бо путін — це щось потворне не лише для України, а для будь-якої країни Європи. путін зробив із росії жахливу, катастрофічну трансформацію. В росії немає демократії, немає плюралізму, немає незалежного суду, немає вільних медіа, немає опозиції. І наше завдання зараз зробити все, щоб Україна навіть в умовах війни ніколи не перетворилася на державу путінського типу — без демократії, без верховенства права, без вільних медіа, без опозиції. Тому наша боротьба проти російської агресії — надзвичайно важлива. Наша боротьба за демократію, за європейське майбутнє, за сильну українську армію, мову і віру. Бо це передумови, за яких Україна стане європейською нацією і матиме майбутнє.

Pray for these Heroes who still fighting on the front lines. Faces of Freedom 🙏

🔴Мер Києва Віталій Кличко привітав мешканців столиці з Днем Києва За словами мера, Київ був і залишається символом незламності, свободи та сили духу українців. Він наголосив, що столиця вистояла під час російського вторгнення й продовжує жити, працювати та відновлюватися після ворожих атак. «Не зламав ворог Київ, не зламає Україну! Ми допомагаємо нашим захисникам, відбудовуємо місто та разом робимо його ще кращим. Перемога буде, і над столицею сяятиме сонце мирного дня», — зазначив Кличко.

Подмосковные вечера 🎶🎵🎶

Good morning world🇺🇦♥️

Pray for these Heroes who still fighting on the front lines. Faces of Freedom 🙏

Роман Червінський ⚡️⚡️Жорстко розкритикував роки правління теперішньої влади Зеленського⛔️

Ukrainian soldiers still moving to the front lines. Don’t forget to wish them safety & victory 🙏

12 років тому. Горлівка. Знамениті історичні кадри: начальник української поліції міста Андрій Крищенко захищає український прапор від натовпу сепарів у Горлівці 14 квітня 2014 року. Пам'ятаю,як він з даху скинув під@ра місцевого з його ганчіркою. 15 квітня група російських диверсантів захопила Крищенко у полон, йому погрожували, били та намагались примусити зрадити Україну. Але Крищенко відмовився, і згодом був звільнений через обмін полоненими. З початку повномасштабного вторгнення Крищенко - військовослужбовець 4-ї бригади НГУ «Рубіж», на фронті до цього часу.". Дякуємо,Пане Андрію. Бережи Вас,Господь! Мій друг з Горлівка був теж там,після захоплення міста переїхав в Маріуполь,мешкав на першому поверху нашого дома з котами😉,працював на заводі. Снайпер його вбив,як я пам'ятаю,на початку квітня,коли він йшов до сусіднього дому,щоб поміняти електродрель на цигарки та чисту воду для малечі..... С.У.М.

Ukrainian children. Unbroken. Unbreakable. This is Artem (16). A young soccer player. A Russian missile fell on the stadium when he was playing soccer. Wish you a speedy recovery. Never forget. Never forgive.